"Господи! Ты слышишь желания смиренных; укрепи сердце их; открой ухо Твое, чтобы дать суд сироте и угнетенному, да не устрашает более человек на земле" (Пс.9:38,39)
Позволь в смирении припасть
К Твоим стопам, Иисус, мой Бог;
В благоговении омыть
Слезами раны этих ног.
Омой и Ты мои персты
Священной Кровию Своей,
На мой покров нечистоты
Поток воды живой излей.
Кто подойдет к Тебе, Иисус,
Не смыв грехов своих позор?
Кто сдержит их смертельный груз?
Кто устоит, узрев Твой взор?
Твоей лишь милостью, Иисус,
Сияет солнечный венец!
Позволь испить любви Твоей,
О, мой возлюбленный Отец!
Сергей Сгибнев,
Новосибирск, Новосибирской обл.
Верующий. Люблю хорошую христианскую и классическую музыку. Люблю говорить о Боге. Люблю жить! сайт автора:Персональный дневник
Прочитано 12447 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надо радоваться! Иисус омыл и очистил вас. Он дает вам чистоту и святость. Примите Его избрание.
Укрепляйтесь Господом и могуществом силы Его. Облекайтесь во всеоружие Божие. Славословия Богу в устах ваших, и меч обоюдоострый в руке вашей. Комментарий автора: Слава Господу, сестра, что Он дает нам возможность общаться через тысячи километров, в любое время дня и ночи! Слава Ему, что Он раскрывает Свои дары и вдохновляет пользоваться ими! Благословение дому вашему!
Эльвира Краснова Эстония.
2008-01-16 22:56:39
Будьте бдагословенны,так и должны в смирении склоняться перед Господом. Комментарий автора: Да, Эльвира! Спасибо на добром слове... - это самое трудное, наверное, в нашей жизни - научиться смирению...
Хорошо, что у нас есть такой надежный Помощник!
С Богом, Эльвира!
Мир дому вашему!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
